Поради для батьків

Навчальні відеоуроки для батьків та дорослих 
«Батьківство в епоху цифрових технологій»

1) Захист дітей онлайн https://vimeo.com/464178591;

2) Сексуальний шантаж https://vimeo.com/464179613; 

3) Секстинг https://vimeo.com/464177511;

4) Секс-чатинг https://vimeo.com/464176581;

5) Грумінг https://vimeo.com/464181532;

6) Зображення сексуального характеру, що використовуються для помсти  https://vimeo.com/464180697;

7) Відеоролик «Розкажи дорослому, якому довіряєш» щодо попередження сексуального насильства щодо дітей в колі довіри.  http://vimeo.com/292080839




Гіперактивна дитина. Як подолати труднощі?

Деякі батьки можуть почути на батьківських зборах, як вчитель у розпачі почне говорити про їх дитину: «Ця дитина – просто, жах. Я не можу спокійно провести жодного уроку. Його батьки зовсім не переймаються вихованням. Він же не всидить спокійно і хвилини, всіх відволікає, без дозволу виходить з класу. Я ж не можу весь час слідкувати, щоб він, щось не накоїв. А він постійно щось таке вчинить, що плакати хочеться.»
Невже, дійсно, охарактеризована так дитина – розбещена і погано вихована. А може ні батьки, ні вчителі, ні сама дитина в такій поведінці не винні? 
І все ж таки, у чому причина, що дитина така неуважна, неспокійна, а іноді, навіть, небезпечна для оточуючих?

Ви чули про таке явище, як синдром гіперактивності? 

Так, іноді цей синдром порівнюють із захворюванням. То ж  ми не будемо сварити дитину за те, що вона страждає на якусь хворобу, так і у випадку з синдромом гіперактивності: ми розуміємо, що дитина потребує особливої уваги й допомоги. 
Але, як же важко сприймати спокійно і більш того любити дитину, яка через свою надмірну неуважність і рухливість погано вчиться, не спроможна дотримуватись встановлених правил поведінки та зовсім не звертає уваги на ваші зауваження.
Але, тільки любляче виховання батьків і розуміюча підтримка оточуючих може допомогти дитині подолати цю проблему.

Отже, перед нами не мале чудовисько на яке не знайдеш управи. Ця дитина страждає на синдром гіперактивності.

В чому виявляється це захворювання?

Дитина не просто час від часу відволікається, це можна сказати про всіх дітей. Гіперактивна дитина зовсім не спроможна зосередитись на чомусь одному. Її увага не на чому не затримується. Вона дивиться у книгу, але не розуміє прочитане. Про її думки можна сказати, що вони обганяють одна одну і не одна з них на зупиниться, щоб над нею замислитись.
В такої дитини – непередбачувана поведінка. Вона то на вулицю вискочить, то когось хапає, то лізе на дерево і т. ін. Вона постійно у синцях і порізах. Її дії опереджають думки про наслідки і тому, часто є небезпечними.
Гіперактивна дитина постійно збуджена. Вона просто не в силах сидіти спокійно. Навіть, якщо вона буде дуже старатися, в неї все рівно буде щось рухатися – ноги, ступні, руки або язик і губи.

Яку ж допомогу можуть надати батьки й педагоги такій дитині?

Постарайтеся як можна повніше дізнатися про цю хворобу? Знаючи які особливості поведінки пов’язані саме з синдромом гіперактивності вам легше буде уникати несправедливих обвинувачень. А ще, розуміючи з чим пов’язані проблеми навчання і виховання, ви зможете підбирати ефективні способи їх подолання.
Наприклад, дитині потрібно постійно рухатись – дайте їй таке завдання, ну хоча б перемотувати клубочок з різнокольорових ниток, або розв’язувати вузлики на мотузці – це на деякий час заспокоїть її, вона не буде відволікати інших.
Дитині легше буде навчитись контролювати свої вчинки, якщо буде встановлено для них суворий режим з чітким розпорядком дня. І ефективним буде введення сімейних правил,- що дозволено, а що ні.
Також, дуже важливо прийняти дитину об’єктивно, розуміючи її стан, і допомогти її самій змінити уявлення про себе. Знаєте, ці діти, як правило упевнені, що вони «бридкі, дурні й погані». Вони ж багато чого негативного почули на свою адресу від ровесників, вчителів, а деколи й від батьків. А ми розуміємо, що втрата почуття особистої гідності рівносильна самогубству. 
Отже, хоча покарання ніхто не відміняє, добре б було знаходити можливість похвалити свою дитину. Адже щоб зробити щось вірно і гарно гіперактивній дитині потрібно набагато більше зусиль ніж іншим дітям.
Знайте, що вади,  які пов’язані з синдромом гіперактивності – поправні.

СІМ ВИСЛОВІВ ВІД БАТЬКІВ, ЯКИХ ПОТРЕБУЮТЬ ДІТИ

         САМООЦІНКА: ЩО ЦЕ ТАКЕ? ПОРАДИ ПСИХОЛОГА



«Люби ближнього свого, як самого себе»… Відомі слова всім відомої заповіді зі всім відомої книги. Проте вміння практично застосувати їх властиве не кожному. Якщо ми не в змозі полюбити самі себе, як можна вимагати цього від інших?

Повага, любов та вміння приймати себе такими, які ми є, залежить від нашої самооцінки. Самооцінка - це не те, ким ми є насправді, і аж ніяк не те, як про нас думають інші. Насправді, це те, що ми думаємо про себе. 
Наша самооцінка - це усвідомлення, розуміння нами нашої власної неповторності, індивідуальності незалежно від слів, думок, поглядів та вчинків інших людей. Вона складається в процесі пізнання самого себе. Отож, самооцінка - досить суб’єктивне явище. Проте цей факт не зменшує її важливості.

Існує поняття «базового рівня самооцінки». Він закладається у дитини в ранньому дитинстві на основі відношення батьків до неї. Самооцінка в дорослому житті стає т.з. соціальним захистом, що формується на основі почуття безпеки, яке в свою чергу дають батьки. Коли ж батьки не у повній мірі піклуються про дитину, формування вище згаданого почуття безпеки просто не відбувається. Такій людині в дорослому житті дуже важко глибоко полюбити себе.

Нашу загальну самооцінку складають часткові уявлення про себе, своєрідні «Я-образи», тобто самооцінки окремих наших сторін. Формування єдиної самооцінки залежить від рівня задоволеності тим, як ми виконуємо ряд соціальних ролей(Я-товариш (друг), Я-чоловік/жінка, Я-дружина/сім’янин, Я-батько/мати, Я-син/донька, Я-працівник, Я-керівник, Я-громадянин, Я-сусід, тощо). Тобто, від того якими ми є у кожній із цих (чи інших) іпостасій, залежить загальним рівень задоволеності собою, як людиною. Коли ж одна із складових загальної самооцінки невідповідна - виникає дисгармонійне почуття незадоволеності.


Висока, низька чи середня?


Як відомо самооцінка буває завищеною, заниженою чи адекватною Саме остання сприяє нашому саморозвитку і є такою, що повинна стати метою кожного із нас. Завищена або занижена самооцінка ускладнюють процес індивідуального розвитку кожного. Формування самооцінки починається з народженням і продовжується протягом всього життя. Якою ж вона стане (адекватною чи ні), залежить від нашого виховання, соціального статусу, а особливо, від оцінок, які ми отримуємо від значимих для нас людей (батьків, чоловіка/жінки, друзів, керівника, тощо). Вплив нашої самооцінки напряму залежить від того, як сприймають нас інші. Наша самооцінка змінюється в той чи інший бік після того, коли ми бачимо, як саме нас сприймають оточуючі. Чим зрілішою стає людина, тим менший вплив на її самооцінку роблять зовнішні впливи.
Високий рівень самооцінки дуже важливий для кожного з нас, оскільки саме від нього залежать наші дії, рівень домагань, спектр потреб та бажань. З підвищенням самооцінки, підвищується і наша віддача та продуктивність у різних сферах життя. Людина з високою самооцінкою більш активна, впевнена у собі, робить більш обдумані вчинки, самостійна у власних судженням, не сприймає критику як «замах» на власну гідність. Такі люди часто – оптимісти, оскільки частіше добиваються свого. При підвищенні самооцінки варто пам’ятати про іншу крайність – агресивний нарцисизм, який є небажаним та негативним результатом неправильного особистого розвитку. Позитивним є свідоме підвищення самооцінки шляхом самовиховання та розвитку власної особистості.
Коли ж процес видозмінення самооцінки відбувається несвідомо, це призводить в основному до її зниження. Запитаєте чому? Оскільки в основному людина запам’ятовує інформацію негативного характеру, а позитивна сприймається як належне, це і призводить до знецінювання себе самого в своїх власних очах. Люди з низькою самооцінкою виглядають невпевненими у собі, розгубленими. Вони менш активні, часто підпадають під вплив інших. Низька самооцінка призводить до болісного сприймання критики, але і компліменти такі люди не вміють адекватно отримувати. Їх вони вважають несправжніми та неправдивими, що застосовуються для отримання вигоди.
Позитивним вважається наявність середньої самооцінки із загальною спрямованістю у бік підвищення.


Як підвищити самооцінку?


Для того аби підвищити низьку чи занижену самооцінку варто запам’ятати :
* перестаньте порівнювати себе з іншими,
* не будьте залежними від думок, дій чи почуттів інших людей,
* навчіться аналізувати ситуацію, що склалася, та робити відповідні висновки,
* припиніть сварити та повчати себе,
* цінуйте та звеличуйте у собі хороші сторони,
* звертайте увагу на власні достоїнства,
* прийміть у собі власні слабкі сторони, не мучте себе через їх наявність та неможливість змінити,
* відмовтесь від самоприниження у всіх його проявах,
* оберіть для себе чіткі цілі, досягнення яких на даний момент не є дуже важким. Згодом складність цілей підвищуйте,
* будьте впевненим у собі,
* приймайте всі привітання та компліменти словами «дякую», «спасибі»,
* не соромтесь висловлювати власну думку,
* не погоджуйтесь із людьми, подіями, ситуаціями, які принижують вашу гідність та примушують вас відчувати власну неповноцінність,
* використовуйте семінари, тренінги, книги, відео та аудіо записи для збагачення самосвідомості,
* намагайтеся спілкуватися і з позитивними, активними, гармонійними людьми, які готові вас підтримати,
* використовуйте афірмації (короткі позитивні висловлювання про себе), для підвищення самооцінки,
* сформулюйте список ваших позитивних рис (не менше 20-ти), запишіть їх та періодично перечитуйте,
* почніть більше віддавати іншим (власного часу, уваги, турботи, підтримки, допомоги),
* старайтеся займатись тим, що вам подобається,
* дійте, будьте активними у всьому,
* піклуйтеся про себе та полюбіть себе (кажіть собі компліменти, зробіть собі подарунок). 
Коли ж, подібні вислови викликають у Вас глибоке неприйняття, і просто промовити їх для вас стає величезною проблемою – варто звернутися до спеціаліста. Кваліфікованих психолог допоможе вам розібратися у тому, що «лежить» в основі вашого несприйняття самого себе, власної нелюбові та антипатії.
Самооцінку не слід розглядати як потребу в повазі до себе. Насправді, вона є більш фундаментальним почуттям – почуттям любові до себе самого. Люди з високою самооцінкою здатні на глибоке співчуття до себе, навіть у ситуаціях невдачі. Маючи низьку самооцінку, людина бачить власну проблему там, де її немає.
І на останок, хочеться додати про ще один компонент самооцінки, без якого її укріплення, а особливо підвищення, просто неможливі. Мова йде про самоспівчуття, тобто прояв уважності, розуміння, терпимості до себе. Тільки зрозумівши та полюбивши себе, ми зможемо розуміти та любити інших.


Немає коментарів:

Дописати коментар